Хронотоп української народної художньої культури як діалектична єдність традиційних та інноваційних моделей буття у просторі й часі ХХІ століття

Метою роботи є осмислення хронотопу української народної художньої культури як діалектичної єдності традиційних та інноваційних моделей буття у просторі й часі та концептуалізація українського дитячого фольклору (загадок) у контексті культурологічного знання як невід’ємної складової морфології і типології національної народної художньої культури у хронотопі ХХІ століття. Методологія дослідження полягає у застосуванні компаративного та конкретно-історичного методів для концептуалізації українського дитячого фольклору в контексті національної народної художньої культури, використанні формального методу, а також методу герменевтичної інтерпретації для аналізу концепту «дитячий фольклор» та його функцій у хронотопі сьогодення. Наукова новизна полягає в актуалізації та концептуалізації в контексті культурологічного знання українського фольклору, у тому числі дитячого (загадок), як комплексного феномену та невід’ємної складової морфології і типології національної народної художньої культури у хронотопі ХХІ століття. Наукова новизна також полягає у розкритті на основі окреслення й осмислення сутності, динаміки закономірностей розвитку та оцінки внутрішньої структури й часово-просторової єдності функцій української народної художньої культури, розгляду взаємодії усної народної творчості дитинства та діалогу різних культур. Висновки. У сучасних умовах соціокультурної реальності питання осмислення хронотопу української народної художньої культури як діалектичної єдності традиційних та інноваційних моделей буття у просторі й часі та концептуалізація українського дитячого фольклору (загадок) в контексті культурологічного знання як невід’ємної складової морфології і типології національної народної художньої культури у хронотопі ХХІ століття є дійсно актуальними. Актуальним вбачається також дослідження концепту «український дитячий фольклор» в контексті культурологічного знання. Український дитячий фольклор у його різноманітті форм, видів, функцій, призначень є тим привабливим явищем, яке потребує подальшої концептуалізації і продовження проведення ґрунтовних досліджень. Визначення сутності цього явища у хронотопі національної народної культури сприяє збереженню національної культурної спадщини та діалогу різних культур у XXI столітті.