Рецензування рукописів у журналі «Культура і сучасність» є важливим етапом, який забезпечує високу наукову та теоретичну якість публікацій. Основна мета цього процесу – здійснити ретельний відбір статей для публікації, об'єктивно оцінити їх відповідність науковим, літературним та етичним вимогам, а також забезпечити відповідність наданого матеріалу певним стандартам. Важливо, щоб рецензенти дотримувались принципів неупередженості, встановлених у розділі «Публікаційна етика».

У журналі практикується система подвійного сліпого рецензування: ані автори, ані рецензенти не мають доступу до особистих даних один одного. Після отримання статей редакція перевіряє їх відповідність вимогам, викладеним у розділах «Умови публікації» та «Загальні вимоги до оформлення рукописів». Тільки ті статті, які оформлені належним чином і відповідають вимогам, допускаються до рецензування після первинної перевірки на авторські права.

Процес рецензування починається з первинної експертизи, яку проводить головний редактор або його заступник. Якщо головний редактор має зацікавленість у публікації (як автор або співавтор статті чи через інші особисті зв’язки з авторами), він передає експертизу своєму заступнику або іншому члену редколегії, щоб уникнути конфлікту інтересів. У разі відповідності статті вимогам, вона передається технічному редактору для реєстрації та анонімізації.

Анонімне рецензування здійснюється через електронну пошту: стаття передається члену редколегії, який відповідає за науковий напрямок, та двом зовнішнім рецензентам, які є спеціалістами у відповідній галузі. Рецензенти повинні бути незалежними від авторів і не мати конфлікту інтересів. Вони отримують статтю разом з типовою формою рецензії та відповідним листом від редакції.

Рецензенти оцінюють такі ключові аспекти, як відповідність змісту заявленій темі, актуальність і новизну проблеми, практичну значущість дослідження та цінність для широкої аудиторії. Вони заповнюють стандартні форми рецензії, вибираючи один з варіантів: рекомендувати статтю до публікації, рекомендувати після незначних чи суттєвих доопрацювань або не рекомендувати до публікації. Якщо стаття потребує доопрацювань, рецензенти надають аргументоване пояснення своїх рекомендацій.

Після отримання рецензій головний редактор разом із редколегією ухвалює рішення про публікацію статті. Якщо статтю необхідно доопрацювати, вона надсилається авторам разом з рецензією без вказівки на рецензентів. Виправлений варіант статті проходить повторне рецензування, і якщо рецензенти вважають зміни незадовільними, статтю може бути відхилено.

В остаточному підсумку головний редактор на основі рецензій і рекомендацій приймає рішення щодо публікації, при цьому у разі конфлікту інтересів статті, пов'язані з ним, рецензуються незалежними експертами. Остаточне рішення по таким матеріалам приймає заступник головного редактора.

Зазвичай процес експертної оцінки триває від 2 до 4 тижнів, а середній час до отримання першого рішення – від 4 до 8 тижнів.