Культурна ідентичність як ресурс суспільного розвитку

Метою роботи є концептуалізація феномену культурної ідентичності як ресурсу суспільного розвитку. Методологія дослідження ґрунтується на діалектичному взаємозв’язку таких методів: герменевтичного – для розкриття сутності феноменів «культурний код» та «культурна ідентичність»; структурно-системного – задля осмислення культурної ідентичності як складної системи у її структурній кореляції; історико-компаративного – у визначенні алгоритму трансформації феномену. Наукова новизна полягає в аналізі культурної ідентичності (індивідуальної та групової) у хронотопі крізь призму культурного коду та виявленні інваріантної основи, що забезпечує цілісність її структури при зовнішніх та внутрішніх змінах. Висновки. Розкрита сутність і структура культурного коду як модератора культурної ідентифікації. У ракурсі концепту Я-інший здійснена інтерпретація культурної ідентичності як ресурсу суспільного розвитку. Проаналізовані змістові трансформації культурної ідентичності в умовах входження однієї культури в аксіосферу Іншої. Виявлені основні типи і моделі культурної ідентичності, що характеризують контури соціокультурного середовища початку ХХI ст.