Свято як елемент нематеріальної культурної спадщини

Мета статті – проаналізувати основні параметри, за якими свято віднесене до нематеріальної культурної спадини. Методологія дослідження. Використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння. Про міждисциплінарність дослідження свідчить використання наукових підходів, інтегрованих з культурології, історії, етнографії. Наукова новизна полягає у визначенні основних характеристик свят як нематеріальної культурної спадщини та аналізі досвіду їх включення до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Висновки. Нематеріальна культурна спадщина – це нематеріальний елемент культури, здебільшого традиційної, все те, що можна вважати духовно-інтелектуальними здобутками народу. До нематеріальної культурної спадщини відносяться і свята, втілені у відповідних культурних практиках, що можуть мати найбільш стійкі і такі, що проявили свою безумовну цінність параметри, закріплені в свідомості людей як носіїв історично сформованого досвіду, етнокультурної ідентичності, та різноманітних соціокультурних практиках, які дають змогу відрізняти культури одну від одної. Основним значенням свят, які вже включені до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, є збереження традицій, спілкування, згуртування громад навколо спільних ритуалів та цінностей, передача відповідного досвіду наступному поколінню