Євангельська притча і православний анекдот: спільне та відмінне

Мета роботи: виявлення специфіки православного анекдоту шляхом його зіставлення з близькою за функцією євангельською притчею. Методологія: в межах культурологічного підходу застосовані методи порівняльного аналізу, індукції, дедукції. Наукова новизна: вперше проведено культурологічний аналіз співвідношення євангельської притчі і православного анекдоту, виявлені як об'єднуючі їх, так і специфічні для кожного з явищ ознаки. Висновки: православний анекдот може бути названий притчовим анекдотом. Сучасний православний анекдот має низку характеристик притчі: описуючи конкретну ситуацію він базується на євангельському вченні; як і притча, він має два шари: прив'язану до сучасності форму і позачасовий глибинний релігійний моральний зміст; основною його метою є зведення розуму людини від земного до небесного. Водночас низка специфічних характеристик не дозволяють абсолютно ототожнити їх: православний анекдот створюється на основі сучасного матеріалу; на відміну від притчі він передбачає сміхову реакцію. Анекдот за формою, але з глибинним притчовим змістом здатний необтяжливо проникати у свідомість секулярної людини, налаштованої на легкість і байдужої до рефлексії. Таким шляхом православ'я, як і в попередній період свого існування, прагне відповісти на запити часу, трансформуючи форму, але не змінюючи при цьому глибинну сутність свого вчення.