Соціальний статус у сучасній міжкультурній комунікації

Мета статті – теоретизувати особливості комунікативного процесу відповідно до соціального статусу індивіда та виявити його специфіку в контексті крос-культурної комунікації. Методологія дослідження. Застосовано типологічний метод з метою виявлення характерних ознак соціального статусу; метод системного аналізу та синтезу, а також метод культурологічного аналізу, що посприяв розгляду соціального статусу як важливого фактора культури спілкування взагалі та міжкультурної комунікації зокрема та ін. Наукова новизна. Досліджено соціальний статус індивіда та проаналізовано його компоненти (кар’єра, дохід, образ життя, вік та ін.) у контексті впливу на особливості внутрішньокультурного та міжкультурного комунікативного процесу; виявлено особливості самоідентифікації соціального статусу представниками різних країн; розглянуто особливості мовного етикету як функціонально-семантичної універсалії в контексті маркування соціальних стосунків, що встановлюються в межах комунікативного процесу; з’ясовано відповідність рівня міжкультурної комунікації соціальній ролі та соціальному престижу індивіда. Висновки. Соціальний статус як поняття та явище поєднує найбільш важливі соціально-економічні та соціально-психологічні характеристики. У процесі міжкультурної комунікації соціальний статус разом із абсолютними та відносними співвідношеннями віку, гендерної приналежності, ступеня близькості, тональності спілкування або ступеня дотримання етикетних норм комунікантів належать до низки факторів, що впливають на вибір спілкування. Дослідження виявило, що на рівень та особливості комунікативного акту в процесі міжкультурної комунікації найбільше впливають соціально-психологічні аспекти, такі як виконання соціальної ролі та соціальний престиж. Самоідентифікація соціального статусу в різних країнах має національно-специфічні особливості і безпосередньо залежить від соціального престижу (наприклад, у американців та українців) і соціальної системи (у британців). В ХХІ ст. завдяки динамічній активізації міжнародних контактів посилюється спілкування між представниками різних культур та соціальних статусів, що, в контексті взаємопроникнення та взаємоадаптації культурних норм і стандартів поведінки, впливає на трансформацію етикетних норм міжнаціонального спілкування. На сучасному етапі репрезентація соціального статусу індивіда в контексті самовираження і формування власної ідентичності відіграє важливу роль. Окремі елементи міжкультурної комунікації стають частиною образу індивіда, завдяки чому він може змінювати уявлення про приналежність до певного соціального статусу, формуючи необхідне сприйняття співрозмовником