Сценічний дизайн в контексті специфіки розвитку сучасного українського драматичного театру
Анотація
Мета статті – виявити особливості сценічного дизайну в контексті сценографічного втілення літературних творів на сцені сучасного українського драматичного театру. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний метод, який посприяв опрацюванню закордонних наукових праць, присвячених сценографічному мистецтву, а також дослідженню художнього вирішення конкретних театральних постановок; метод термінологічного аналізу, завдяки якому уточнено та доповнено поняття «сценографія»; функціонально-типологічний метод, за допомогою якого конкретизовано функції сценічного дизайну і виявлено специфіку їх прояву сценографічному вирішенні вистав за творами українських письменників та ін. Наукова новизна. Досліджено сценічний дизайн як різновид сценографічних типів театрального простору; виявлено особливості сценічного дизайну в контексті сценографічного втілення літературних творів на сцені сучасного українського драматичного театру. Висновки. Не втрачаючи самобутності і продовжуючи розвиток у напрямах, закладених провідними українськими театральними художниками другої половини ХХ ст., лексика сценографічного мистецтва в Україні наразі є складною, вирізняючись багатошаровістю і багатозначністю метафор. Сучасна сценографія України активно використовує прийоми інших видів мистецтв – вона тісно пов’язана з архітектурою, завдяки якій створюються нові сценічні побудови, використовує дизайнерські відкриття, образотворче та кіномистецтво, графіку та скульптуру. Дослідження виявило, що сценічний дизайн як спосіб оформлення ігрового простору в постановках сучасних українських режисерів постає в двох основних варіантах: у вигляді архітектурно-просторових композицій, що дозволяють поєднувати в одній спеціально сконструйованій споруді функціоналізм та образну виразність, а також у вигляді абстраговано-нейтрального середовища, на тлі якого у процеси дії п’єси виникають елементи оформлення. Властивий сценічному дизайну принцип конструювання простору зумовлює широке використання цього сценографічного типу завдяки можливості створення найрізноманітніших просторових моделей
Ключові слова
ЦИТУВАТИ
Скопіювати бібліографічний описВикористані джерела
Показати всі джерела[1] Trikolenko, S.T. (2016). Ukrainian scenography of the late XX – early XXI centuries: The main trends and author's positions. (Abstract, Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Art History, Folklore and Ethnology named after M.T. Rylsky, Kyiv, Ukraine).
[2] Halliwell, S. (1987). (Translate). Aristotle. The poetics of aristotle. Chapel Hill University of North Carolina Press.
[3] Aronson, A. (2005). Looking into the Abyss essays on scenograpy. Ann Arbor University of Michigan Press.
[4] Aronson, А. (2017). Introduction: Scenography or design? In A. Aronson (ed.), The Routledge companion to scenography. London and New York: Routledge.
[5] Brejzek, T. (2011). Expanding scenography: On the authoring of space. Prague: Theatre Institute.
[6] Brejzek, T. (2015). The scenographic (re-)turn: Figures of surface, space and spectator in theatre and architecture theory 1680-1980. Theatre & Performance Design, 1(1-2). doi: 10.1080/23322551.2015.1027522 2015.
[7] Burian, J. (1971). The scenography of Josef Svoboda. Middletown: CT Wesleyan University Press.
[8] Collins, J., & Aronson, A. (2015). Editirs introduction. Theatre and Performance Design, 1(1-2).
[9] Fischer-Lichte, E. (1992). The semiotics of theatre. Bloomington and Indianapolis: Indiana University Press.
[10] Łarionow, D. (2014). Scenography studies – on the margin of art history and theater studies. Art Inquiry, 16.
[11] Lehmann, H.-T. (2006). Postdramatic theatre. New York: Routledge.
[12] Oxford English Dictionary. (2016). Scenography. Oxford: Oxford University Press.