Культурна дипломатія: трансформація дефініції поняття в контексті еволюції світової спільноти (1930-ті – початок 2020-х рр.)

Мета статті – виявити змістову сутність поняття «культурна дипломатія» на сучасному етапі та простежити трансформації його дефініції в контексті розвитку світової спільноти протягом ХХ – перших десятиліть ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано метод термінологічного аналізу, метод інтерпретації та операціоналізації понять – для забезпечення осмислення змістової сутності поняття «культурна дипломатія», метод історико-культурного аналізу – для розгляду дефініційних трансформацій, що відбувалися протягом 1930-х – на початку 2020-х рр. у контексті розвитку світової спільноти та міжнародних відносин, а також метод системного аналізу – для виявлення специфіки феномену «культурна дипломатія» на сучасному етапі. Наукова новизна. Досліджено дефініцію поняття «культурна дипломатія» в історичній ретроспективі та на сучасному етапі; розглянуто й проаналізовано розвиток і трансформацію поняття в контексті специфіки еволюціонування світової спільноти; запропоновано власне визначення поняття «культурна дипломатія». Висновки. Культурна дипломатія безпосередньо пов’язана з використанням культури як об’єкта й засобу досягнення основоположних цілей зовнішньої політики держави, створення сприятливого образу країни, популяризації культури та мови. На сучасному етапі, в умовах глобалізаційних процесів взаємозалежного світу, у якому поширення інформаційно-комунікаційних технологій сприяє спілкуванню людей з різних країн, культурна дипломатія є надважливим аспектом для забезпечення міжнародного миру та стабільності. У контексті специфіки сучасного стану й тенденцій розвитку міжнародних відносин культурна дипломатія постає як напрям зовнішньої політики, що здійснюють національні держави у взаємодії з державними та / або приватними суб’єктами з метою поширення культури цієї країни за кордоном, а також розробки міжнародної культурної політики з метою культурного обміну та співробітництва між різними міжнародними суб’єктами – державами, міжнародними організаціями й окремими особами