Культурологічний підхід у дослідженні взаємодії популярної та народної музичної культури у творчості українських вокально-інструментальних ансамблів 1960-1980 років

Метою роботи є виявлення типів взаємодії вітчизняної популярної культури 1960–1980-х років, представленої вокально-інструментальними колективами, і народної музики та визначення шляхів її розвитку в цей період. Основним методом дослідження є системний аналіз культурного зрізу нашої естради 1960–1980-х років, описовий підхід забезпечує розкриття найбільш повної картини української попмузики, що дає змогу з різних сторін підійти до проблеми її еволюції в авторському, виконавському, освітньому, просвітницькому, розважальному контексті. Наукова новизна полягає в грунтовній систематизації творчості вітчизняних ВІА у світлі взаємодії з фольклором за роками видання альбомів, синглів; уперше представлено перелік естрадних обробок українських народних пісень найбільш відомими колективами; також висвітлено загальну тенденцію щодо проникнення народнопісенних і танцювальних інтонацій в авторські композиції, показано комбіновані типи (використання в одному творі авторської музики та народної поезії і навпаки). Доведено, що регіональний чинник не локалізується у творчості окремих ВІА, а є загальним для багатьох: обробки пісень різного регіонального походження трапляються у творчості ансамблів всіх областей України. Висновки. Період 1960–1980-х років в українській популярній культурі є визначним з погляду нових підходів до авторства та виконавства. Саме тоді вона набуває найбільшої масовості. Це час зародження професійної естрадної освіти, функцію якої частково виконували вітчизняні ВІА, досвід роботи в ансамблях забезпечував професійну майстерність виконавців. Народна музична культура стає невід’ємною частиною репертуару колективів у вигляді естрадних обробок, жанрових стилізацій. Спрямованість на фольклор демонструють усі відомі ВІА того періоду, значно розширюється коло оригінальних народних пісень, які обробляли естрадні музиканти. Відбувається тотальне оновлення всіх засобів виразності, пов’язаних з тенденціями розвитку європейської попкультури, до якої повною мірою належить вітчизняна