Естетика нонкомформізму в дизайні сценічного простору Данила Лідера (1965-1975 рр.)

Мета статті – виявити специфіку прояву тенденцій нонконформізму у творчості народного художника України, головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені Івана Франка Данила Лідера в 1965–1975 рр. Методологія дослідження. Застосовано типологічний метод (для виявлення особливостей проявів нонконформізму відповідно до специфіки дизайну сценічного мистецтва); функціонально-типологічний метод, що посприяв виявленню специфіки нонконформізму в пластичних рішеннях Д. Лідера; метод мистецтвознавчого, образно-стилістичного та формально-стилістичного аналізу дизайну сценічного простору вистав, який розробив Д. Лідер у 1965–1975 рр. Наукова новизна. Досліджено нонконформізм як метод художнього мислення в контексті специфіки дизайну сценічного мистецтва України 60–90-х рр. ХХ ст.;  виявлено специфіку прояву тенденцій нонконформізму у творчості одного з провідних вітчизняних театральних художників Д. Лідера; на основі аналізу архітектонічних елементів та особливостей візуального образу сценічного простору вистав «Сторінка щоденника» О. Корнійчука (режисер В. Лизогуб, 1965), «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, (режисер Б. Мешкіс, 1970), «Пора жовтого листя» О. Коломійця (1973), «Здрастуй, Прип’ять!» О. Левади (режисер С. Сміян, 1974) виявлено характерні риси нонконформізму Данила Лідера. Висновки. Нонконформізм вітчизняних театральних художників, зокрема Д. Лідера, має низку специфічних особливостей, що відрізняє його від нонконформізму в літературі та образотворчому мистецтві. Величезний ідеологічний та духовно-художній протест майстер виражає засобами багатоаспектної метафоризації. Використовуючи міфи та схильність власної свідомості до глибинної філософської містифікації дійсності, він створює дивовижні, фантастичні світи в межах заданого сценічного простору. Своєрідною реакцією на обмеження позитивістської естетики та натуралістичних тенденцій соцреалізму у творчості Д. Лідера стала багатозначність та сугестивність образів, гра метафор й асоціацій. Нонконформізм у дизайні сценічного мистецтва Д. Лідера проявляється в складному синтезі філософсько-світоглядних та естетичних концепцій майстра з актуальними пошуками нових художніх форм. Його характерними рисами є: тенденція до надскладного, символічного зображення власних ідей та вражень, до витонченого кодування художніх засобів; заглибленість у духовний світ та незвичні форми вираження нового психологічного матеріалу, отриманого внаслідок осмислення літературного першоджерела сценічної постановки;  створення образно-пластичної структури вистави, що виходить далеко за межі драматургічного матеріалу; руйнування канонів традиційного художнього оформлення в стилі соцреалізму в пошуках нової реальності; акцент на нюансах глибинних відтінків людських почуттів