Колективна культурна ідентичність як джерело творення суспільного ідеалу України: архетипно-аксіологічний аспект
Анотація
У дослідженні розглянуто феноменологічну цінність розуміння людського та соціального існування в межах сучасної соціогуманітарної парадигми, акцентовано на тому, як цифровізація, культурне розмаїття та соціально-історичні чинники формують доступ до інформації, соціальну взаємодію та прагнення до антропоцентричного культурного ідеалу. Мета статті полягала у визначенні ролі культурної ідентичності у формуванні людського середовища, що відображає досвід усіх Інших через інтерналізацію та екстерналізацію позаісторичного несвідомого у вигляді «подвійного кодування» асоціацій семантичних домінант людиноорієнтованого простору культури. Архетипно-аксіологічний підхід розглядав колективну ідентичність, культурний код та архетипи як ключові фактори, що формують громадський ідеал України в її соціокультурному просторі. Культурна ідентифікація відбувається у два етапи: через культурно-мистецьку комунікацію людей у межах соціальної солідарності; через спільний історичний досвід та архетипні цінності, які зберігають колективні ментальні основи, сприяючи інтеграції, ідентичності та ціннісно орієнтованим діям для спільного блага. У статті наголошено на діалектичній єдності процесів формування колективної культурної ідентичності, аксіосфери громадського ідеалу та становлення громадського ідеалу соціокультурного простору. Проаналізовано архетипну конструкцію «Дім» – «Серце» – «Поле» – «Храм» – «Герой» як уявну сферу колективної ментальності, з огляду на її зв’язок із психологією, мисленням та культурою. Ці архетипи мають сильне емоційне значення та потенціал асоціативного творення індивідуальної та колективної ментальності, згідно з давньою формулою «майбутнє у характері раннього». Обґрунтовано, що архетипно-аксіологічний підхід є інноваційним, оскільки має три вектори застосування: на особистісному (суб’єктивному), трансперсональному (об’єктивному) та міжособистісному (інтерсуб’єктивному) рівнях. Результати дослідження можуть бути впроваджені на практиці через застосування незалежних культурних і мистецьких практик для формування системи морально-етичної відповідальності та сприяння соціальній інтеграції суспільства з урахуванням перформативного характеру соціальної реальності
Ключові слова
ЦИТУВАТИ
Скопіювати бібліографічний описВикористані джерела
Показати всі джерела[1] Afonina, O.S. (2017). Artistic techniques of “double coding” in the synthesis of arts. Actual Problems of History, Theory and Practice of Artistic Culture, 38, 118-128.
[2] Averianova, N., & Voropaieva, Т. (2020). Transformation of the collective identity of Ukrainian citizens after the revolution of dignity. Kyiv-Mohyla Humanities Journal, 7, 45-71. doi: 10.18523/kmhj219654.2020-7.45-71.
[3] Brezovec, E. (2019). Phenomenology of the relation between national and cultural identity in Croatian society. Philosophical Research, 39(2), 415-426.
[4] Chornomaz, B. (2017). Mentality and historical memory in the information warfare. Scientific Notes of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Series: History, 1, 174-178.
[5] Demchuk, R.V. (2018). Identification concepts of culturology. Kyiv: Oleh Filyuk.
[6] Blanchot, M. (2007). The space of literature. (Translated by L. Kononovych). Lviv: Kalvaria.
[7] Gerchanivska, P.E. (2022). Historical identity in the coordinate system of world development. Bulletin of the National Academy of Culture and Arts Management, 4, 3-7. doi: 10.32461/2226-3209.4.2022.269433.
[8] Heersmink, R. (2023). Materialised identities: Cultural identity, collective memory, and artifacts. Review of Philosophy and Psychology, 14, 249-265. doi: 10.1007/s13164-021-00570-5.
[9] Hrudka, O. (2020). “Pretending to favour the public”: How Facebook’s declared democratising ideals are reversed by its practices. AI & Society, 38, 2105-2115. doi: 10.1007/s00146-020-01106-8.
[10] Hrytsak, Y.Y. (2006). A prophet in his country. Franko and the community (1856-1886). Kyiv: Krytyka.
[11] Kryvda, N.Yu. (2019). Collective memory as a factor of group identity formation. Philosophical Horizons, 41, 60-76. doi: 10.33989/2075-1443.2019.41.172940.
[12] Kryvda, N.Yu., & Storozhuk, S.V. (2018). Cultural identity as the basis of collective unity. International Journal of Innovative Technologies in Social Science, 2(4), 58-63. doi: 10.31435/rsglobal_ijitss/01062018/5710.
[13] Makarova, A.O. (2020). Functions of the archetype as a value determinant of activity: Socio-philosophical analysis. Bulletin of V.N. Karazin Kharkiv National University. Series “Philosophy. Philosophical Peripetias”, 63, 166-175. doi: 10.26565/2226-0994-2020-63-18.
[14] Muliarchuk, Y.I. (2019). Ethical problems of fulfilling the human vocation. Bulletin of V.N. Karazin Kharkiv National University. Series “Philosophy. Philosophical Peripetias”, 60, 82-90. doi: 10.26565/2226-0994-2019-60-9.
[15] Ovcharuk, O.V. (2022). Creative personality in the dimensions of the phenomenon of national and cultural memory. Bulletin of the National Academy of Culture and Arts Management, 2, 23-29.
[16] PhilPapers. (2024). Retrieved from https://philpapers.org/.
[17] Sadovenko, S.М. (2019). Chronotopes of the axiosphere of Ukrainian national art culture. Kyiv: National Academy of Culture and Arts Management.
[18] Shtompka, P. (2020). Sociology. Analysis of society. Lviv: Kolir PRO.
[19] Sobolevska, M. (2010). Neofunctionalist and poststructuralist theories in modern sociology. Kyiv: Dukh i Litera.
[20] Tancher, V. (2019). Cultural identity in a multicultural society. International Relations: Theoretical and Practical Aspects, 4, 271-285. doi:10.31866/2616-745x.4.2019.177657.
[21] Warner, W.L. (1975). The living and the dead: A study of the symbolic life of Americans. (Vol. 5). Westport: Praeger.