Формотворчий потенціал перероблених матеріалів у предметному дизайні

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення ролі вторинних матеріалів у дизайні ХХІ століття в контексті як екологічної доцільності, так і пошуку нових підходів до формотворення, що сприяють експерименту, індивідуальності та відходу від стандартів масового виробництва. Метою роботи було комплексне дослідження потенціалу перероблених матеріалів як формотворчого чинника та визначення принципів, що зумовлюють форму й образ об’єкта у практиці предметного та середовищного дизайну. Результати дослідження показали, що вторинні матеріали виступають активним формотворчим фактором і впливають на конструктивну логіку, композицію та образну мову виробів. У роботі виокремлено три формотворчі підходи (матеріально-детермінований, конструктивно-модульний, асоціативно-образний), синтез яких формує багатовимірну функціональну, візуальну та семантичну структуру дизайнерського об’єкта, протиставляючи уніфікацію творчому експерименту. Залучення вторинних матеріалів у дизайнерську діяльність стимулювало переосмислення матеріальної культури дизайну, формуючи більш усвідомлений підхід до вибору матеріалів і процесу їх подальшого використання. У дослідженні проаналізовано меблі, освітлювальні та експериментальні об’єкти європейських і українських дизайнерів, а також студентські проєкти, що демонструють різні способи інтеграції вторинних матеріалів у дизайн. Особливу увагу приділено взаємодії фізичних властивостей матеріалу з формою, просторовою організацією та образністю виробу. Проаналізовано, яким чином такі матеріали можуть виступати носіями історії, текстури та емоційної насиченості об’єкта. Практична цінність роботи полягає у можливості застосування запропонованої типології та методології аналізу вторинних матеріалів у дизайнерській, освітній і науковій діяльності для обґрунтованого формування концепцій та реалізації об’єктів у сфері екологічного та предметного дизайну