Мова українських апокрифів як культурний код
Анотація
Мета роботи – розкрити комунікативний аспект перекодування апокрифів у полі української культури. Методологія дослідження. Відповідно до дослідницької стратегії в роботі використано комплекс загальнонаукових методів і методів лінгвістичної культурології. Концептуальним методологічним ядром дослідження є діалогічний метод, за допомогою якого проаналізовано зв’язок апокрифічного коду з кодом конкретної культури; досліджено процес реінтерпретації української апокрифічної літератури в хронотопі. Наукова новизна. Уперше науково обґрунтовано, що український апокриф є: 1) відкритою системою, орієнтованою на діалог культур з різними кодами; 2) однією з форм кодування, що дає змогу ідентифікувати конкретний культурний зріз; 3) інтертекстом, котрий інтегрує: інваріантний комплекс текстів, які базуються на церковних догматах; варіативний текстовий комплекс, детермінований умовами суспільного життя в конкретний часовий період. Висновки. Робота присвячена комунікативному аспекту мови українських апокрифів як культурному коду. Висунуто та верифіковано гіпотезу щодо апокрифу як інтертексту. Простежено алгоритм динаміки кодування українських апокрифів у хронотопі. Отримав розвиток концепт щодо дихотомії Схід-Захід у мовному моделюванні та сюжетних лініях українських апокрифів, визначені чинники цієї дихотомії
Ключові слова
ЦИТУВАТИ
Скопіювати бібліографічний описВикористані джерела
Показати всі джерела[1] Bilenky, Y. (1911). Ugro-Russian chronicle notes. Notes of Shevchenko Scientific Society, 104, 73-82.
[2] Voznyak, M. (1924). History of Ukrainian literature. (in 3 vol.). Lviv: Prosvita.
[3] Herchanivska, P.E. (2017). Culture in the paradigms of XX–XXI centuries. Kyiv: NAKKKiM.
[4] (1910). Acts of the Ecumenical Councils in VII vol. Kazan: Central Printing House, 1.
[5] Dunayevska, L.F. (2000). Apocryphal legend in the context of the national worldview. Literature. Folklore. The problem of Poetics. Kyiv.
[6] Kolesa, O. (1927). Manuscript and paleotype books of southern Subcarpathia. Prague: State Printing House in Prague
[7] Maslov, S.I. (1984). Cyril Tranquillion Stauvrovetskyi and his Literary Activity: Experience of historical and literary monograph. Kyiv: Naukova Dumka
[8] Melnyk, Y.I. (2006). Ivan Franko’s apocrypha: Problems and interpretations. (Thesis of Doctor of Philology, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine).
[9] Mykytas, V.L. (1984). Ukrainian literature in the struggle against the Union: Research. Kyiv: Dnipro.
[10] Pekar, A.V. (1997). Essays on the history of the church of Transcarpathia. (in 2 vol.). Rome-Lviv: Missionary.
[11] Smotrytsky, M. (1987). ΘΡΝΝΟΣ. Ukrainian literature of the XVII century: Syncretic writing. Poetry. Dramaturgy. Fiction. Kyiv: Naukova Dumka.
[12] Franko, I.Y. (1981). Collected works. (in 50 vol.). Kyiv: Naukova Dumka. Vol. 32: Literary and critical works (1899-1901).
[13] Franko, I. (2006). Apocrypha and legends from Ukrainian manuscripts. (in 5 vol.). Lviv: Ivan Franko National University of L’viv. Vol II: Apocrypha of the New Testament. A. Apocryphal Gospels.
[14] Shternberg, Y.I. (1960). Famine in Transcarpathia in 80 years of the XVIII century. Scientific Notes of UzhSU, 18.
[15] Yavorsky, Y.Y. (1927). Old testament bible stories in the Carpathian Russian church teaching processing of the end of the XVII century. Scientific Collection of the Society "Prosvita". Yearbook V.
[16] Redfield, R. (1936). Memorandum on the study of acculturation. American Anthropologist, 38(1), 149-152.